Комунальне некомерційне підприємство Кременчуцької районної ради "КРЕМЕНЧУЦЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ" (Кременчуцька ЦРЛ)

Ви завітали на сайт мережі закладів охорони здоров'я Полтавської області

Сторінки історії

Кременчуцька ЦРЛ

Кременчуцька районна лікарня була створена на підставі наказу по Кременчуцькому районному відділу охорони здоров’я від 01.09.1953 року №141, знаходилася в с.Велика Кохнівка Кременчуцького району. Згідно з постановою Ради Міністрів від 10.06.1957 року №571 і рішення Полтавського облвиконкому від 15.06.1957 року №433 у зв’язку з ліквідацією Кременчуцького районного відділу охорони здоров’я Кременчуцька районна лікарня перейшла в підпорядкування виконавчого комітету Кременчуцької районної Ради депутатів трудящих  і здійснювала керівництво діяльністю лікувальних закладів Кременчуцького району. На підставі наказу по Полтавському обласному відділу охорони здоров’я від 22.02.1963 року №38 Кременчуцька районна лікарня була перейменована на Кременчуцьку центральну районну лікарню. Кременчуцький район було утворено згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 17.05.1939 року. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.03.1975 року селище Велика Кохнівка включене до складу м.Кременчука. Зараз Кременчуцька центральна районна лікарня розташована за адресою: м.Кременчук, проспект Полтавський, 40.

Охорона здоров’я району в післявоєнному періоді (1944 рік) нараховувала 5 амбулаторій (села Пришиб, К-Потоки, Білецьківка, Омельник, Келеберда), 3 дільничних лікарні по 10 ліжок в кожній (села Пришиб, К-Потоки та Омельник), 5 колгоспних будинків ( Г-Плавнях, Демидівка, Заруддя, Низи, Кобелячок). Було 17 ФАПів, а в 1946 році організовано ще 7 ФАпів, в 1952 році 2 ФАПи і амбулаторію 1954 року було організовано в с. Потоки. 1953 році була організована Дмитрівська дільнична лікарня при Потоківській МТФ на 25 ліжок і було виділено вперше вантажний автомобіль.

Велику роботу проводила медична служба району по ліквідації в післявоєнні роки венеричних захворювань, для цього в с. Пришиб було організовано шкірвенкабінет, який в 1947 році був переданий в В-Кохнівку. По боротьбі з малярією був організований загін в райсанепідстанції. В районі були аптеки в с. Омельник та в с. Потоки, після 1947 року кількість їх збільшилась. По медамбулаторіям були організовані дитячі консультації, штат яких складався з лікаря-педіатра, патронажної медсестри і санітарки.

В 1949 році при амбулаторіях розпочали роботу зубні лікарі, а зубопротезна амбулаторія була організована в 1950 році.

З 1944 року основним видом транспорту були коні, в Великій Кохнівці був один кінь, в Пришибській дільничній лікарні 2 коня, в Потоківській амбулаторії був один кінь, в К-Потоківській амбулаторії був один кінь.

1944 рік був відзначений важкістю забезпечення медикаментами, розвалені німцями МТС, погорілі села і з’являється спалах висипного тифу в с. Потоки, де після подвірного обходу до хворих заразилась і захворіла лікар Потоківської амбулаторії Іванченко.

В 1947 році штат медамбулаторій представлений так: лікар – він же зав. медамбулаторії, зубний лікар, фельдшер, акушерка і санітарка.

В 1953 році на базі Великокохнівської лікарні була організована В-Кохнівська райлікарня на 35 ліжок, де було розгорнуто 10 ліжок протитуберкульозних.

В 1955 році функціонувало 4 дільничних лікарні по 10 ліжок (Омельницька, Пришибська, Дмитрівська, К-Потоківська), В-Кохнівська на 35 ліжок, всього в 1955 році в районі було розгорнуто 75 ліжок та 3 амбулаторії (Білецьківська, Потоківська, Келебердянська).Для покращення роботи проводилась реорганізація в районі, так Келебердянська медамбулаторія була переведена в Пришибську лікарську дільницю.

Завідуючим райздороввідділом в 1944 році був Богаченко О.М., в 1945 році Каневська М, в 1946 році Клочков Г.М., в 1950 році Дебердєєва М.І., в 1953 році Корніченко К.А.

Головним лікарем ЦРЛ був в 1959 році призначений Кривицький А.А., Нагайченко Б.І., і Лях Леонід Петрович.

Лях Л.П. працював на посаді головного лікаря Кременчуцького району з 4 квітня 1959 року про 24 липня 1988 року. За видатні заслуги в галузі охорони здоров’я 20.07.1971 року нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. 12.04.1974 року присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР. 15.09.1986 року указом президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Леніна. За час роботи Ляха Л.П. збільшився ліжковий фонд Кременчуцького району з 75 ліжок до 550 ліжок. Побудовано районну поліклініку (1975 р.), кардіологічний корпус (1980р.).

З серпня 1988 року по 2010 рік Кременчуцьку центральну районну лікарню очолював головний лікар Петращук Онисій Васильович.

З 2011 року Кременчуцьку центральну районну лікарню очолює головний лікар Ігнатчук Марія Володимирівна.

Згідно рішення  сімнадцятої сесії Кременчуцької районної ради сьомого скликання від 29 грудня 2017 року (зі змінами згідно рішень 19 сесії Кременчуцької районної ради 7 скликання від 07.03.2018 та 24 сесії Кременчуцької районної ради 7 скликання від 10.10.2018) 05.11.2018 Кременчуцька центральна районна лікарня реорганізована в комунальне некомерційне підприємство Кременчуцької районної ради «Кременчуцька центральна районна лікарня» (Кременчуцька ЦРЛ).

Підприємство створене на базі майна спільної власності територіальних громад, а саме Піщанської ОТГ (Піщанської сільської ради), Омельницької ОТГ (Омельницької сільської ради), Пришибської ОТГ (Пришибської сільської ради), Новознам’янської ОТГ (Новознам’янської сільської ради), Недогарківської ОТГ (Недогарківської сільської ради), Білецьківської сільської ради, Кам’янопотоківської сільської ради, Келебердянської сільської ради, Потоківської сільської ради, Салівської сільської ради, Ялинцівської сільської ради та Новогалещинської селищної ради (Бондарівський старостинський округ) (ОТГ) – в особі Кременчуцької районної ради Полтавської області.

Засновником, Власником та органом управління майном підприємства, що є спільною власністю територіальних громад Кременчуцького району є Кременчуцька районна рада Полтавської області.

Сторінки історії медицини Кременчуцького району

Пришиб

Історія розвитку медицини на Кременчуччині починається з утворення в 1910 році Пришибської амбулаторії.

Безпосереднім організатором був лікар Михайло Федорович Сухенко, який «…в 1895 году окончил Императорский университет Святого Владимира в г. Киев.
Посему на оснований ВЬІСОЧАИШЕ утвержденного мнения Государственнаго Совета 5 ноября 1885 года г. СУХЕНКО, определением Медицинской Испытательной комиссии при ИМПЕРАТОРСКОМ Университете Св. Владимира 20 октября 1895 года, удостоен степени ЛЕКАРЯ С ОТЛИЧИЕМ со всема правами и преимуществами, поименованными как в означенном ВЬІСОЧАИШЕ утвержденном мнении Государственного Совета, так и в ст. 92 Устава Университетов 1884г.»

Під керівництвом земського лікаря Михайла Федоровича Сухенка в 1912 році закінчено будівництво Земської лікарні на 15 ліжок, яка була побудована на території сучасної Пришибської амбулаторії загальної практики – сімейної медицини.

Штат лікарні складався із лікаря, фельдшера, акушерки, сестри милосердя, чотирьох санітарок, повара, конюха.

Земським лікарем Сухенком М.Ф. проводились операції з приводу гострого апендициту, кишкової непрохідності, позаматкової вагітності, операції на очах.

Відчуваючи необхідність поповнення знань Михайло Федорович іде навчатись до Дрезденського Університету. В одній особі він був: терапевтом, неврологом, хірургом, акушер-гінекологом, офтальмологом, ЛОР, дерматологом, інфекціоністом.

Революція застала лікаря Сухенка М.Ф. в с. Пришиб. Земський лікар, син підпоручика, православного віросповідання залишився вірним присязі лікаря служити людям.

Поруч з Михайлом Федоровичем працювала дружина Марія Кузьмівна Сухенко вроджена Гуржий.
«Посему на оснований ст. 43 ВЬІСОЧАИШЕ утвержденнаго, в 10-й мая 1904 года, положения о С-Петербургском Женском Медицинском Институте, МАРИЯ СУХЕНКО, в заседании медицинской испытательной комиссии 21 мая 1908 года удостоена звания ЛЕКАРЯ, С ОТЛИЧИЕМ, со всеми правами и преимуществами, поименованными как в ст.ст. 43 и 44 означеннаго положения, так равно и в ст. IV ВЬІСОЧАИШЕ утвержденнаго 10 мая 1904 года мнения Государственнаго Совета о преобразовании С-Петербургского Женскаго Медицинскаго Института».

Після 1917 року регулярно функціонував стаціонар на 15 ліжок. До 1934 року штат працівників залишався незмінним.

Два російських лікарі, віддані своїй справі, беззмінно і безвиїздно працювали в земській Пришибській лікарні. Слава про них до цих пір живе в пам’яті осіб старшого покоління.
В 1933 році головним лікарем Пришибської дільничної лікарні був призначений Прасов Н.Г. який працював до 1937 року, але хвороба змусила покинути село. ,
Померла в 1937 році, після тривалої хвороби і Марія Кузьмівна Сухенко, а Михайло Федорович знову став головним лікарем Пришибської дільничної лікарні і трудився до 1941 року.

В 1950 році перестало битися серце чудового, усім відомого лікаря Михайла Федоровича Сухенко.

З 1942 року по 1948 рік працював головним лікарем Пришибської дільничної лікарні Тарасов Михайло Фаустович, з 1948 по 1955 рік Шевченко Рита Йосипівна, з 1956 по 1958 рік головним лікарем була Леся Андріївна Чорнобай, з 1959 по 1964 рік Інна Захарівна Бондаренко, з 1965 по 1967 рік Василь Власович Германенко, з 1967 по 1971 рік Іван Петрович Вихло, з 1971 по 1973 рік Георгій Семенович Джекванаров, з 1974 по 1974 рік Іван Іванович Гордієнко, з 1974 по 1976 рік Микола Іванович Болгаров, з 1980 року по 1983 рік Володимир Степанович Січний.

З 1985 року і по теперішній час головним лікарем Пришибської амбулаторії загальної практики – сімейної медицини працює Панченко Микола Олексійович.

В 1976 році закінчилось будівництво нового приміщення стаціонару Пришибської дільничної лікарні на 25 ліжок, навкруг лікарні був насаджений фруктовий сад, а північно-західна сторона була обсаджена навкруг лікарні тополями.

В 1979 році почало функціонувати нове приміщення Пришибської амбулаторії.

В 2006-2007 роках Пришибська дільнична лікарня реорганізована в Пришибську амбулаторію загальної практики – сімейної медицини.

Вагомий внесок в охорону здоров’я Пришибської громади вніс Сокольський Степан Дмитрович. Після закінчення Великої Вітчизняної війни в 1944 році до квітня 1988 року працював фельдшером Пришибської амбулаторії. У важкі післявоєнні роки на території нинішньої Пришибської сільської ради в с. Роботівка був організований барак для хворих на висипний тиф, де віддано трудився (ризикуючи заразитися) Степан Дмитрович. Багато добрих слів заслуговує фельдшер Сокольський за чесну, добросовісну, багаторічну працю, про що свідчать численні нагороди.

«За мой труд я был награжден “Отличником здравоохранения СССР”, “Отличник санитарной оборони СССР”, медалью “Ветеран труда”, юбилейной медалью в связи с 50-тилетием ордена Ленина Союза Общества Красного Креста и Красного Полумесяца СССР, медалью ”100-летия со дня рождения В.И.Ленина”. Получал массу почетных грамот Райкома Красного Креста, Кременчугского РК партии Украины, Полтавского облздравотдела и Обкома Красного Креста, Республиканского Красного Креста».

 Кам’яні Потоки

Не менш цікавою є історія заснування медичної галузі с. Кам’яні-Потоки, яке до 1929 – 1930 років відносилось до Херсонської губернії, Олександрійського уїзду, Онуфріївської волості. Медичних працівників у селі не було. Хто мав можливість їздили до Олександрії.

В 1923 році в Кременчуцьке Богоугодне Завєдєніє із губернії прибув фельдшер Любич Сергій Іванович, який у приватній оселі, займаючи одну кімнату громадянина Григора, приймав селян, надавав їм медичну допомогу. На зміну Сергій Івановичу у 1929 році з Онуфріївської волості прибув фельдшер Шишенко Тарас Андрійович. За час його роботи (1929 -1934 роки) в селі було відкрито амбулаторію, створена медична картотека.

З 1932-1936 рік в Кам’яно-Потоківській амбулаторії працював лікар Сорока Петро Васильович, його змінила Борисенко Олександра Павлівна, яка працювала до 1937 року.

В 1937 році, за направленням Кременчуцького міськздороввідділу, прибув до села К-Потоки Корочанський Лука Васильович, який завідував закладом до 1944 року.

В 1938 році функціонував у селі пологовий будинок, яким завідувала акушерка Рябокінь Клавдія Максимівна, в подальшому учасник Великої Вітчизняної війни.

В 1943 році, прибула із Семенівського району на роботу до Кам’янопотоківської медамбулаторії фельдшер Саул Надія Андріївна. Яка довго і плідно до 1975 року трудилась на ниві охорони здоров’я К.Потоківської громади.  За свою сумлінну працю була нагороджена медалями “За доблесний труд в Великой Отечественной войне”, “Ударник комунистического труда”, “Ветеран труда”.

Напишіть відгук

Обов'язкові поля позначено * зірочкою .